Участь захисника у кримінальному процесі

Автор Administrator   
31.12.2010 г.
Кримінальне судочинство є складною та багатосторонньої діяльністю багатьох органів та осіб, коло яких визначено законом. В неї беруть участь як державні органи та посадові особи, так і громадяни. Вони виконують різні процесуальні функції та наділені законом різними за характером, та обсягом правами, різні й їх обов'язки.
 
Однак загальним для них є те, що всі вони тим чи іншим чином беруть участь у справі, вступають між собою в процесуальні правовідносини і тому є суб'єктами кримінального процесу (суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності).

Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є участь захисника в кримінальному процесі. Оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічного шоку, стану пригніченості, викликаних фактом затримання, пред'явлення звинувачень і засудження, підозрювані не здатні самі повністю реалізувати свої процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою, тобто в ізоляції. Для надання юридичної допомоги, психологічної підтримки їм необхідно звернутися до сторони особи, незалежного від слідчих органів, прокурора і суду, якій би вони повністю довіряли і могли б з ним радитися і спілкуватися на засадах довіри, конфіденційності.

Основні принципи, що стосуються ролі юристів у кримінальному процесі, прийняті Конгресом ООН 27 серпня - 7 вересня 1990 року, передбачають, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за правовою допомогою щодо захисту і відстоювання своїх прав і захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства.
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права у статті 14 проголошує право кожної людини в разі його звинувачення у вчиненні протиправної дії захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника.
Крім того, ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод вказує, що кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, має що найменьше такі права, зокрема, захищати себе особисто або безпосередньо через юридичну допомогу захисника, вибраного на свій розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Це право не може обмежуватися без врахування інтересів людини, який потребує юридичної допомоги.

Конституційне право на правову допомогу і захист у кримінальних переслідуваннях і справах є одним з основоположних прав громадянина України, людини, оскільки забезпечує, сприяє реалізації інших прав, свобод і гарантій, закріпленим Конституцією України.

Захисник-юрист - активний учасник кримінального процесу, на якого покладено функцію захисту, і в силу цього він зобов'язаний використовувати всі зазначені в законі засоби і способи з метою з'ясування обставин, що виправдовують підзахисного чи пом'якшують його відповідальність.
У зв'язку з вищесказаним, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 13-рп/2000 від 16 листопада 2000 року скасував положення ч.1 ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України (далі «КПК України»), згідно з яким в якості захисників допускалися тільки особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому Конституційний Суд України роз'яснив, що захисником у кримінальному процесі може бути будь-який фахівець у галузі права, якщо за законом він має таке право (може бути допущеним, відсутні обставини для його відводу) на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Діюча на сьогоднішній день ст.44 КПК України визначає, що захисником може бути будь-яка особа, яку запрошено та уповноважено самим підозрюваним, підсудним, обвинуваченим, засудженим, або призначена відповідно до закону здійснювати захист прав і законних інтересів громадян, які потребують правової допомоги, надавати їм необхідну юридичну допомогу при порушенні кримінальної справи.

При цьому в якості захисників допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Захисником є особа, на яку покладено обов'язок задіяти всі зазначені в законі засоби для встановлення обставин, що виправдовують обвинуваченого, підозрюваного, підсудного чи пом'якшуючих, або виключаючи їх відповідальність, а також надавати підзахисним необхідну юридичну допомогу (ст.48 КПК України).

Виходячи з конституційного положення про свободу кожного у виборі захисника своїх прав, останній може бути запрошений підозрюваним, обвинуваченим і підсудним, так само як і його законними представниками, родичами або іншими особами за дорученням чи на прохання підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Відповідно до ч.1 ст.47 КПК України захисник за згодою запрошується підозрюваним, обвинуваченим і підсудним, його законними представниками, родичами або іншими особами за його дорученням або на їх прохання. Це відповідає прийнятим на 8-му конгресі ООН з попередження злочинів у серпні 1990 у Нью-Йорку "Основними положеннями про адвокатів", які передбачають, що будь-яка людина вправі звернутися за допомогою для підтвердження своїх прав захисту на всіх стадіях кримінальної процедури і що обов'язком урядів є забезпечення можливості кожній людині бути інформованим компетентними органами про його право на отримання допомоги адвоката на особистий розсуд при арешті, затриманні або обвинуваченні в кримінальному злочині.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист полягає в тому, що закон:
- Наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання яких дозволяє їм особисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину, відстоювати свої законні інтереси; надає зазначеним особам право скористатися юридичною допомогою захисника;
- Покладає на особу, яка провадить дізнання (слідчого, прокурора, суддю і суд), обов'язок до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз'яснити їм право на отримання захисника і скласти про це протокол; надати їм можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення, забезпечити охорону їх особистих і майнових прав, а також забезпечити безпеку підозрюваному, обвинуваченому, захиснику, законному представнику, членам сімей та близьким родичам цих осіб (ст.2 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві").

Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого або підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав і законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних.
Таким чином, право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. У свою чергу, участь захисника у кримінальному процесі є одним з найважливіших проявів реального забезпечення права обвинувачуваного, підозрюваного, підсудного на захист, гарантованого Конституцією України.

У зв'язку з цим особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані забезпечити право вільного обрання захисника. Якщо, проте, явка для участі в справі захисника, обраного підозрюваним, неможлива протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, - протягом сімдесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий суд чи суддя відповідно повинні роз'яснити вказаним особам їх право запросити іншого захисника і реально забезпечити їм таку можливість. Якщо підозрюваний, обвинувачений і підсудний не оберуть собі іншого захисника, орган, у провадженні якого знаходиться справа, зобов'язаний самостійно, згідно з ч.3 ст.47 КПК України, призначити йому захисника, про що виносить відповідне рішення.

Авторы: Зенкін Дмитро, Приймак Світлана
Юридична фірма «Справедливість», м. Київ