З квітня 2011 року нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, повинні не тільки посвідчувати заповіти, а й забезпечувати державну реєстрацію заповітів в Спадковому реєстрі. Це передбачено змінами в Цивільному кодексі й законі "Про нотаріат", які Україна внесла після ратифікації в 2010 році міжнародної Конвенції про впровадження системи реєстрації заповітів". Саме обов'язкова реєстрація - головна відмінність в оформленні заповітів. При цьому, реєструвати доведеться і будь-які зміни в заповіт. Або взагалі відмова від нього. Важлива особливість: зміни торкнуться лише тих заповітів, які будуть оформлятися після вступу нових правил в законну силу. Тим не менш, необхідно перевірити наявність реєстрації власного заповіту (якщо воно вже складено) в єдиному Спадковому реєстрі. І якщо його там немає, то обов'язково внести.

Чекати закінчення шести місяців, щоб дізнатися про існування заповіту, більше не знадобиться. Будь-яка особа, яка навіть не є спадкоємцем за законом, але вважає себе ймовірним спадкоємцем за заповітом, зможе, пред'явивши свідоцтво про смерть заповідача, з'ясувати факт наявності цього документа і місце його зберігання. Це позбавить спадкоємців від ситуації, при якій в останній день із цих шести місяців раптом з'явиться хтось з потенційних спадкоємців з інформацією, що все заповідано саме йому.